[vc_row][vc_column][vc_column_text]
Аварія на Чорнобильській атомній електространції є однією з найбільших трагедій в українській історії – катастрофа, яку не можна забути, та урок, який варто памятати. Лідеру видатного українського електро-фолк гурту ONUKA Наті Жижченко на той момент був лише 1 рік, а її батько брав участь у ліквідації наслідків катастрофи.
Новий альбом гурту ONUKA має назву “Відлік” та присвячений Чорнобилю, особливо пісня “19 86” (рік катастрофи).
Напередодні 30-ї річниці Чорнобильської трагедії, EMPR поспілкувався з Натою, щоб дізнатись більше про те, що Чорнобиль означає для неї, чому її настільки приваблює Чорнобильська Зона відчуження, а також про етнокультурні меседжі гурту ONUKA та враження від зустрічі з Дарреном Аронофські.
EMPR: Ваш батько приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи. Ваша родина була більш обізнана у тому, що трапилось на фоні приховування фактів Радянським Союзом. Чи обговорювались у вашій родині ті події та їх причини?
Мені був лише рік на момент аварії, але з розповідей я пам’ятаю, що певна обізнаність у моєї родини була. В той час більшість населення не знала абсолютно нічого! Якби хоча б по радіо сказали, що необхідно зачиняти вікна, мити підлогу кілька разів на день та випивати склянку води із краплею йоду, скільки людей можна було б захистити! Я знаю, що насправді навіть стояло питання евакуації Києва. Все передавалося чутками, які інколи бували просто фантастичними. На жаль, істини вже ніхто так і не впізнає.
EMPR: Якими були ваші дитячі спогади, що стосуються аварії, якими ви могли б поділитися? Як члени вашої родини переживали цю подію?
Тато був відсутнім на вахтах, а я не розуміла, куди він весь час зникає. Коли він повертався, я його не впізнавала. Забувала за час відсутності. Всі тільки про Чорнобиль і говорили. Нас із братом вивезли на море, а потім до Чернігова. Але це також дуже близько до станції. Важко уявити, що та буяюча травнева природа, що вчора була ще такою рідною, як завжди, сьогодні вже чужа, забруднена і небезпечна.
Ната Жижченко: “Радіація підступна ще й у тому, що в неї немає ні смаку, ні запаху, ні кольору…”
EMPR: Ваша магістерська робота присвячена наслідкам аварії на ЧАЕС. Зазвичай, коли говорять про вплив аварії, культурний та антропологічний аспекти згадують рідше. Як, на вашу думку, аварія вплинула на уклад життя, культуру і бачення світу людей, які жили на цій та прилеглих територіях?
Я думаю, що це трагедія. Трагедія кожної людини, роду і людства в цілому. Свідоме вигнання.
Полісся – найархаїчніша зона в Україні з точки зору етнографії. Але це ще і найкрасивіша природна зона. Усвідомити те, що тут неможливе життя людини в найближчі 200, 300, 500 років дуже важко.
Виникло нове соціальне явище “самосели” – люди, що свідомо залишилися жити в Зоні. В них свій мікрокосм – єдиний такий у всьому світі.
EMPR: Ви час від часу буваєте в Чорнобильській зоні, яким, на вашу думку, має бути подальший розвиток цієї території? Чи має вона бути повністю закритою?
Це складне питання. Я не знаю відповіді на нього. Я дуже багато про це думала. Відкрити її не можна, відновити також. Життя людей не поновити. Але природа і твариннй світ мають свої відповіді, у них свій сценарій. Природа буяє і квітне, тварини, занесені у Червону книгу, відроджуються надзвичайними темпами. Можливо, це перший вимушений заповідник у світі?
[/vc_column_text][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=2dWkLNXKgWc” title=”ONUKA – 19 86 “][vc_column_text]
EMPR: Ваша пісня “19 86” присвячена Чорнобилю, і, як відомо, вона містить перемовини диспетчерів відразу після аварії, які є досить моторошними. Але після прослуховування самої композиції залишається відчуття легкості, світла та свободи, дійсно, як у того пера, невразливого та вільного (як Ви співаєте у цій пісні: “We fly like a feather, so immune and free”). Чи це означає, що “19 86” – це пісня надії, віри в безсмертя душі, в якусь внутрішню свободу? Чи Ви співаєте про досвід окремої людини, що пережила (чи не пережила) ті жахливі події?
Ната Жижченко: “Мені хотілося закцентувати увагу на тому, що людина має жити в гармоні їз природою, отримувати силу із землі, енергію сонця і не загравати із планетою! “
Час надто швидкоплинний, життя надто коротке, а смерть настільки очевидна..
Буваючи в Зоні, я відчуваю, що енергетика там дуже світла, люди особливі, і парадоксально, що зона в фізичному сенсі “брудна” (забруднена), а метафізичному така чиста! Ця пісня як раз про цю чистоту.
EMPR: В одному з Ваших інтерв’ю, згадуючи дідуся Олександра Шльончика, на честь якого названий Ваш гурт, Ви сказали що він зробив вашу першу сопілку, навчив грати і сформував у Вас розуміння Батьківщини. Сьогодні ONUKA по суті відкриває Україну для іноземної аудиторії. Який етнокультурний месседж отримують слухачі на Ваших концертах?
Мені хотілося проілюструвати звучання українських народних інструментів в новому ракурсі. Навіть наша українська молодь знає мало про них. Як звучить бандура, цимбали, трембіта знають одиниці.
Ната Жижченко: ”Хотілося, щоб людям не було соромно за свою народну культуру, бо в Україні вона надзвичайно глибока, барвиста і багатогранна. Якщо її впізнає світ, я буду щаслива!’
EMPR: За кордоном дуже потужна музична індустрія, існує багато груп, зірок та стилів. Аудиторія є вкрай вибагливою. Чи відчуваєте Ви різницю між виступами в Україні та за її межами? Якщо так, то в чому вона полягає? В якій іноземній країні Вам сподобалось виступати найбільше?
В нас не було так багато концертів за кордоном, щоб провести глибокий аналіз. Грузія, Білорусь, Польща, Угорщина – там нас дійсно сприймали дуже тепло, ми відчували інтерес до української музики, відчували певне особливе ставлення! Я сподіваюся, що в майбутньому українських артистів буде більше в світовому музичному просторі.
[/vc_column_text][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=yRHwWGO_A48″ title=”ONUKA – Vidlik “][vc_column_text]
EMPR: Ви виступали на закритті ОМКФ у 2015 році. І справили враження на глядачів та гостей фестивалю, серед яких був і Даррен Аронофскі. Чи не пропонував він Вам під час зустрічі співпрацю?
Йому дуже сподобався наш виступ, в нас мав бути тур США і ми запросили його на наш концерт в Нью-Йорку. Він був дуже натхненним і сказав, що запросить із собою його подругу Бйорк, що в той час також проживала в Нью – Йорку. Мені це здавалося сюрреалістичним. Але нам не відкрили візи, що змусилопо вернутися у реальність. Можливо, колись ми зустрінемося. Контакти в нас залишилися.
EMPR
Aleksandra Demskaya, Yulia Volfovska, Zara Hanova, Maria Nesheva та O. R. прийняли участь у підготовці публікації
Фото та відео – ONUKA official
Інтерв’ю доступне також англійською мовою.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]
Tags: Chernobyl disaster EMPR
