Велика Британія – Україна або декілька слів про морське партнерство

Відносини між Україною та Великою Британією завжди набували відтінку легкої британської прохолоди, якою, втім, славиться цей стародавній острів.

Після початку російської окупації українського півострова Крим і початку збройної агресії РФ на Сході України, Британія незмінно заявляла про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України.

І українці бачили цю підтримку – не на словах. Згадаймо хоча б майбутню передачу Україні двох протимінних кораблів класу Sandown, виведених зі складу Королівського військово-морського флоту, але цілком придатних для оборони. Або незмінну позицію Туманного Альбіону щодо українського Криму, яку Британія підтвердила, взявши участь в Кримській платформі.

Символічно, що в рамках цієї дипломатичної ініціативи України установчий саміт був проведений 23 серпня поточного року, а вже 24 серпня Україна та Великобританія на рівні заступника Міністра оборони Олександра Носова і Міністра оборонних закупівель Джеремі Квіна узгодили перехід до практичної площини виконання Меморандуму про реалізацію проектів морського партнерства між консорціумом промисловості Сполученого Королівства і ВМС України, який був підписаний в Одесі 21 червня 2021 року.

Міністерство оборони України повідомило, що в рамках цього документа передбачено спільне проектування і будівництво в Україні та Великобританії військових кораблів, а також будівництво інфраструктури Військово-морських Сил України на загальну суму 1,7 млрд. фунтів стерлінгів.

І, хоча реалізація цього масштабного україно-британського проекту почнеться тільки після того, як між урядами обох країн буде підписано так звану «Рамкову угоду», посольство Великобританії в Україні вже назвало документ «наступним кроком у розвитку двостороннього співробітництва між Україною та Сполученим Королівством для зміцнення українського флоту, який стикається з постійною небезпекою в Чорному і Азовському морях».

І знову символічно, що документ був підписаний саме на борту британського есмінця HMS DEFENDER.

Згадаймо нині, на жаль, уже покійного першого голову Служби безпеки України. Євген Марчук очолював українське Міністерство оборони в 2003-2004 роках, і багато в чому саме завдяки його впливу і професіоналізму провалилася спроба Росії захопити український острів Тузла.

Так от він, людина, яка свого часу мала всі шанси зайняти пост президента України, назвав історію з британським есмінцем «Дефендер», що трапилася неподалік від мису Фіолент в Чорному морі 23 червня 2021 року «актом відкритої підтримки України» з боку Великобританії. Хіба такий акт теж не є символічним?

Звертаючись до країн НАТО з критикою «неактивної» позиції західних країн стосовно агресивної політики Путіна щодо Києва, Євген Марчук зазначив: «Куди ви зайшли такою ліберальною політикою по відношенню до Росії? Диявола необхідно загнати в стійло».

Подальша співпраця України і Великої Британії має показати всьому світу приклад справжньої взаємодії.

Адже загнати Путіна «в стійло» набагато легше спільними зусиллями.

Андриа Лорткіпанідзе,

Інформаційно-аналітичний центр національної безпеки України спеціально для Ukraine Front Lines

Стаття доступна також англійською мовою.